Как формировать саженцы инжира? - коротко
Для формирования саженцев инжира используйте черенки длиной 20–30 см, которые срезают с однолетних побегов и укореняют в легком субстрате при температуре 20–25°C.
Как формировать саженцы инжира? - развернуто
Формирование садженців інжиру починається з вибору якісного матеріалу для розмноження. Найпоширеніші методи — це насіннєвий, живцювання та кореневі паростки. Насіння використовують рідко, оскільки рослини можуть не успадкувати батьківських ознак. Більш надійний спосіб — це вживлення живців. Для цього обирають напіводерев’яні гілки завдовжки 20–30 см з 3–4 бруньками. Зрізи роблять під кутом 45 градусів, нижній — під брунькою, верхній — на 1–2 см вище від неї.
Перед висадкою живці обробляють стимулятором коренеутворення та поміщають у легкий субстрат (пісок, торф або суміш із перліту). Важливо підтримувати високу вологість, тому ємність накривають плівкою або склом. Оптимальна температура для укорінення — 23–25°C. Корені зазвичай з’являються за 3–4 тижні. Після цього рослини поступово звикають до відкритого повітря.
Кореневі паростки — ще один ефективний метод. Їх відокремлюють від материнської рослини, коли вони досягають 15–20 см у висоту, зберігаючи частину коренів. Такі саджанці швидко приживаються та починають активно рости.
Для успішного формування саджанців інжиру важливий правильний догляд. Після вкорінення їх пересаджують у більші горщики з поживним ґрунтом (суміш садової землі, компосту та піску). Регулярний полив має бути помірним, без застою води. Молоді рослини потребують яскратого, але розсіяного світла. В перший рік підживлюють азотними добривами для активного росту, а надалі переходять на комплексні підживлення.
Обрізка допомагає сформувати міцний скелет рослини. Центральний провідник обрізають на висоті 60–80 см, стимулюючи розвиток бічних гілок. На другий рік залишають 3–4 сильні пагони, які стануть основою крони. Видаляють слабкі, пошкоджені або загущуючі гілки.
Якщо інжир призначений для відкритого ґрунту, перед висадкою його загартовують, поступово збільшуючи час знаходження на свіжому повітрі. Висаджують на постійне місце після остаточного минування загроз заморозків.